Більшість людей бояться говорити про смерть, особливо з дітьми. Та діти, задовго до того, як задають якісь питання, починають усвідомлювати смерть. Вони бачать смерть по телевізору, мертвих тварин, птахів на вулиці, чують про неї у казках. Смерть є неминучою подією життя, і якщо ми хочемо допомогти нашим дітям, нам необхідно допомогти їм зрозуміти, що говорити про це явище цілком нормально.
Існує декілька ситуацій, в яких необхідно говорити з дитиною про смерть.
Перша – це інтерес дитини до даної теми. Діти задають прямі питання, що часто викликають розгубленість: «А коли ти помреш?», «Скільки тобі років, а ти скоро помреш?». І якщо дитина бачить дискомфорт, який відчуває дорослий, то скоріше всього питання припиняться, але затримка в часі небажана, так як тема, що хвилює дитину може бути джерелом психічної напруженості. Бажано бути готовим до таких розмов і спокійно відповісти на всі питання, навіть на дивні.
Дорослі знають, що смерть пов’язана з горем, втратою і бажають захистити дитину від відомого їм, але непосильного (як здається дорослим) страждання. Та слід пам’ятати, що уявлення дітей про смерть відрізняються від дорослих уявлень. І коли діти питають про смерть, вони скоріше всього хочуть отримати інформацію: «Що значить кінець життя?».
Друга ситуація, коли потрібно говорити про смерть з дитиною, – це відхід з життя близької людини. Дитина може не до кінця усвідомлювати, що сталося, але у неї добре розвинута емоційна чутливість, дитина легко вловлює міміку, жести оточуючих і замовчування викликає ще більшу тривогу, дитина відчуває, що від неї щось приховують, перестає довіряти дорослим. В результаті замовчування ми замість того, щоб захистити свою дитину, створюємо додаткову травматичну ситуацію.
Щоб знайти ті слова, що будуть зрозумілими для дитини, слід знати що діти проходять ряд стадій розуміння смерті.
Дошкільнята до 5 років, як правило, бачать смерть як тимчасовий стан, з якого можна повернутися. Своєрідність їх мислення полягає в тому, що вони погано орієнтуються у часовій послідовності і не мають уявлення про незворотність подій. У них «казкова» свідомість – персонажі казки гинуть, але можуть знову ожити.
У віці 5 – 9 років багато дітей починають усвідомлювати, що смерть – це кінець і що всі помирають, але вони ще не сприймають смерть як особисту. Вони сподіваються, що зможуть уникнути її завдяки власній винахідливості. На цій стадії у дітей проявляється тенденція до уособлення смерті. Вони можуть її асоціювати зі скелетом або ангелом смерті.
З 9-10 років і до підліткового віку діти починають точніше розуміти, що смерть незворотна, що всі помирають і що вони теж колись помруть. Деякі підлітки можуть зайнятися пошуком сенсу життя, інші – ризикувати життям, намагаючись подолати страхи, стверджуючи свій «контроль» над смертю.
Якщо ви прийняли рішення поговорити з дитиною про смерть, важливо усвідомлювати, що є речі, які дитина ще не в силах зрозуміти в силу свого віку, а також те, що є інформація, яку вона не повинна знати, оскільки вона дитина. Щоб не говорити більше, ніж потрібно, з’ясуйте, чи знаєте ви точно, про що дитина питає. Попросіть її розповісти вам трохи докладніше, що вона має на увазі, що її цікавить, чому вона це хоче знати. Вислухайте дитину уважно, і завжди дайте їй відповідь, інакше можуть виникнути страхи.
Які правильні слова підібрати, щоб розповісти дитині правду?
Дуже важливим для цього є дотримання загальних стратегій:
- Діти потребують пояснення подій, що відбулися, і потребують відповідей на свої питання. Відповіді повинні бути простими, чесними і зрозумілими дитині.
2. Відповідаючи чесно на запитання дітей, не бійтеся проговорювати слово «помер».
3. Говоріть прямо, без метафор. Не варто також дитині говорити, що померлий «заснув назавжди» або «вирушив у далеку дорогу, в інший світ». Багато дітей сприймають метафори буквально, і після таких слів дитина може відмовитися засинати або подорожувати. - Дорослим слід налаштувати дитину на те, що смерть є природною частиною життя, світ так влаштований.
- Позбавте дітей зайвих драматичних і страшних подробиць.
6. Оберігайте дітей від видовища травмованих тіл тварин або людей (у тому числі і по телевізору). - Якщо померла домашня тварина, то поховайте її, на горбок покладіть квіти або гілочки. Так дитина вчитися, що похорони – це ритуал прощання, що допомагає людям вибудувати кордон між життям і смертю, дає сили продовжувати далі жити.
Декілька розповсюджених дитячих запитань.
Ви помрете раніше мене? Звичайно, коли дитина починає розуміти значення слова «смерть», вона починає боятися втратити близьких, їй важко уявити, що коли-небудь буде обходитися без вас. Скажіть дитині: «Ніхто не живе вічно, і кожна людина колись помре і я теж, але майже всі люди живуть до глибокої старості». Заспокойте дитину, акцентуйте увагу на те, як багато подій має відбутися раніше, ніж ваше життя закінчиться. Скажіть, що ви зовсім не збираєтеся помирати, що будете жити дуже довго.
А я теж помру? Страх смерті тривожить більшість дітей. Заспокойте дитину і розкажіть, що перш ніж дитина доживе до глибокої старості і помре, повинно відбутися ще дуже-дуже багато подій. «Ти спочатку виростеш, вивчися … (довго-довго перераховуйте здібності, які вона придбає, наприклад, плавати, кататися на велосипеді), знайдеш друзів, отримаєш освіту, професію, будеш працювати, потім одружишся, у тебе народяться діти, і вони теж повинні навчитися … »
Що трапляється з людиною після смерті? Зазвичай це метафізичне питання виникає найпізніше інших. У дитини склалось уявлення про життєвий цикл людини, і тепер зацікавило питання, на яке ми не можемо дати «наукову» відповідь.
Поясніть різницю між тілом і душею. Про те, що відбувається з тілом, потрібно чесно розповісти: його заривають у землю або спалюють (перед тим як померти, людина сама вирішує, як його ховатимуть). Що стосується душі, краще щоб ваші пояснення були пов’язані з віруваннями, яких дотримуються у вашій родині. Коли дитина виросте, вона сформує власну думку про загробне життя або його відсутність. А поки дитині важливо знати, що ви маєте про це деяке уявлення і готові з нею поділитися. Крім того, підкресліть, що як би там не було, після смерті людина залишається жити в пам’яті і серцях людей, які її пам’ятають.