1. Усього вам знати не треба.
Війну не можна передати повністю за допомогою слів і повідомляти буквально все, що твориться на фронті. Не потрібно детально розпитувати лише заради цікавості, це не «мемуари на словах.
2. Ніколи людина, яка не брала участь в бойових діях, скільки б бажання, розуму, знань у неї не було, не зрозуміє бійця. Навіть не намагайтеся.
3. Не поводьтеся з бійцем як з інвалідом.
4. НЕ провокуйте на агресію.
5. Увагу воїнові потрібно приділяти. Це дуже важливо. Більшість чоловіків, які пішли на війну, зробили це ради вас, близьких, Батьківщини, яку все одно асоціюють з людьми, яких знають. І навіть ті, кого призвали на підставі мобілізаційного розпорядження, все одно, пішли в армію ради когось і чогось. Не ігноруйте людей у формі, говоріть слова пошани і захоплення, пропонуйте допомогу (будь-яку, аж до консультацій, завозу продуктів, просто дайте пляшку води і тому подібне).
6. Не запитуйте наступне:
• Скільки ти завалив?
• Як ти?
• Як це вбивати?
• Як ти тепер жити будеш (маючи на увазі діяння на війні)?
Намагайтеся не використовувати слово “тримайся”.
7. Не заводьте розмову про теорію змови.
8. Не починайте розповідати як там на фронті важко, про іржаві патрони, про те які москалі сильні, і як багато тупості і т. п. Це смішно. Ви там не були.
Чи є виключення?
Звичайно, є. Деяким подобається розбурхувати старі рани, і вони отримують задоволення від жаху в очах цивільних. Я пережив, і ви переживайте – приблизно так. Свого роду захисна реакція. Є хлопці, які не були на передовій, але при цьому є бійцями (санчастина, бухгалтерія, зв’язок і т. п.). Розумні і порядні мовчать і не видають чужі розповіді за свої, але є і інші.