З метою попередження суїциду важливо бути уважними до наступних поведінкових, словесних, емоційних, депресивних ознак суїцидальної загрози.
До поведінкових ознак суїцидальної загрози відносять:
– будь-які раптові зміни у поведінці і настрої, особливо ті, що віддаляють від близьких людей;
– схильність до необачних і безрозсудних вчинків;
– надмірне споживання алкоголю чи таблеток;
– відвідування лікаря без очевидної необхідності;
– розлучення з дорогими речами або грошима;
– придбання засобів скоєння суїциду;
– підведення підсумків, приведення справ до порядку, приготування до смерті;
– нехтування зовнішнім виглядом;
– багаторазове звертання до теми смерті в літературі та мистецтві;
– повторне прослуховування сумної музики та пісень;
– нестача життєвої активності;
– самоізоляція від родини та знайомих;
– більше споживання алкогольних та наркотичних речовин;
– зміна добового ритму (активність вночі та сон удень);
– збільшення або втрата апетиту;
– млявість та апатія;
– неможливість сконцентруватися та приймати рішення;
– уникнення звичайної соціальної активності, замкненість, самотність;
– раптове впорядкування своїх справ;
– наявні суїцидальні спроби;
– почуття провини, докори на свою адресу, низька самооцінка;
– втрата інтересу до захоплень, хоббі, спорту, роботи або школи;
– невизначені плани на майбутнє;
– прагнення того, щоб інші залишили у спокої, присутність інших викликає роздратування.
Серед словесних ознак суїцидальної поведінки найпоширенішими є:
– впевненість у безпорадності і залежності від інших;
– прощавання;
– розмови або жарти щодо бажання померти;
– повідомлення про конкретний план суїциду;
– подвійна оцінка значущих подій;
– повільна, маловиразна мова;
– розпач і плач;
– висловлювання самозвинувачень.
– безпосередні заяви типу «Я думаю про самогубство» або «Було б краще вмерти», або «Я не хочу більше жити»,
– висловлення типу: «Вам не прийдеться більше про мене турбуватися» або «Мені все набридло», aбо «Вони пошкодують, коли я піду».
Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:
– амбівалентність, подвійність емоцій і почуттів;
– безпорадність, безнадійність;
– переживання горя;
– ознаки депресії;
– почуття провини або відчуття невдачі, поразки;
– надмірні побоювання або страхи;
– почуття власної малозначущості;
– неуважність, розсіяність або розгубленість.
Ситуаційні прояви:
– будь-яка помітна зміна особистого життя, у будь-яку сторону;
– смерть коханої людини, особливо батьків або близьких родичів;
– нещодавня зміна місця проживання;
– конфлікти у сім’ї;
– скоєння правопорушень;
– складнощі у спілкуванні з однолітками;
– проблеми з навчанням у школі;
– соціальна ізоляція, особливо від родини та друзів;
– наявність хронічної, прогресуючої хвороби;
– небажана вагітність, хвороби, що передаються статевим шляхом.
Таким чином, депресивні прояви підлітків із суїцидальною поведінкою можуть виражатися як:
– сумний настрій;
– надмірна самокритичність, неадекватна самооцінка;
– почуття нудьги;
– почуття втоми;
– порушення сну;
– соматичні скарги, порушення апетиту, різка зміна ваги;
– непосидючість, неспокійність;
– фіксація уваги на дрібницях;
– надмірна емоційність;
– замкненість, скупість;
– агресивна поведінка
– схильність до бунту;
– зловживання алкоголем або наркотиками;
– погана навчальна успішність, зниження інтересу до навчання, прогули уроків.
Важливо звертати увагу на раптову зміну поведінки та висловлювання підлітків, схильних до кризових ситуацій і суїцидальних спроб:
– висловлювання: «Мені усе набридло!», «Не хочу нікого бачити, не хочу нічим займатися!», «Навіщо мені жити?», «Який сенс в тому, що я живу?»;
– скарги на дурні передчуття: «Я відчуваю, що скоро помру!»;
– підвищений, стабільний інтерес до питань смерті, загробного життя, до похоронних ритуалів;
– словесні натяки на смерть, що наближується: «Потерпіть, недовго Вам залишилося мучитися!», «Ви ще пожалієте, але буде пізно!»;
– наведення особливого порядку у своїй кімнаті, серед своїх особистих речей, роздавання деяких речей товаришам, остаточне з’ясування стосунків;
– раптовий, без видимих причин наступ спокою, смиренного стану після стресу або тривалого стану депресії;
– таємні приготування до чогось, що дитина відмовляється пояснювати;
– тривалий стан внутрішньої зосередженості, що не було раніше для дитини характерним, відсутність бажання спілкуватися з друзями, родичами, ходити в гості, грати, вести активний спосіб життя.
Для того, щоб зрозуміти суїцидальну поведінку, необхідно у кожному конкретному випадку дати відповідь на два запитання:
1) «чому» підліток здійснив чи намагався здійснити самогубство,
2) «навіщо» він хотів це зробити.