Суспільство на тлі епідемії коронавіруса COVID-19 сьогодні опиняється в ситуації потреби адаптації до нових умов життя, які часто пов’язані з обмеженням в звичних діях, задоволеннях, навіть зобов’язаннях. Цей факт не може не позначатися на психологічному сприйнятті того, що відбувається. Вперше в історії людства понад мільярд людей на всій планеті опинилося на домашньому карантині та в ізоляції від свого звичного кола спілкування. А все через стрімке поширення коронавірусу COVID-19.
Україна — одна з тих країн, де карантинні заходи досить суворі, а значить, її громадяни опинилися в абсолютно незвичній і навіть стресовій для себе ситуації.
Конфлікти на спільних квадратних метрах:
«Конфлікти – це не завжди погано. Це означення власної території, своїх потреб. І справді важко розмістити потреби всіх співмешканців, якщо ви проживаєте на маленькій території. На це може піти не один тиждень, щоби досягнути такої точки рівноваги, в якій всім буде достатньо добре. Поступово ви навчитеся прогнозувати поведінку близьких людей та вже на рівні звички підлаштовуватися під неї. Тоді конфлікти будуть траплятися рідше».
Токсичні родичі
«Токсичні родичі – тепер Ви будете їх бачити частіше. У Вас повинен бути план дій, як зберегти власні нерви та не поглиблювати/не поширювати конфлікт на інші сфери свого життя. Ви ж самі розумієте – зранку зіпсований настрій не повинен перетікати в зіпсований день та повну трату продуктивності. Деякі обставини та деяких людей потрібно вчитися приймати такими, якими вони є. На жаль, люди не так швидко змінюються, як обставини».
Так стається, тому що…
«Люди схильні у зовнішніх обставинах шукати виправдання власних дій. Наприклад, це був невдалий день, або якщо би в мене було більше часу, то я би… Зараз, коли ми сидимо майже в повній родинній ізоляції, є два варіанти пояснення власного поганого настрою – це я або родичі. В другому випадку – це потенційна точка вибуху».
Годі звинувачувати інших
«Не всі люди відчувають себе авторами власного життя. Не всі мають достатньо навичок самоорганізації та продуктивності поведінки. Особливо під тиском дітей та хорошої погоди. І тому так і хочеться знову почати: «От як тільки, так… От якби не вони, то…» Це виправдання, які хоча ситуативно дають відповідь на запитання «Чому я зараз живу так, як живу?», але більше нічого. Можливо, якщо зосередитися на власних правдивих цінностях та способах їхнього досягнення, то навіть в умовах карантину ви побачите, наскільки багато можна зробити для себе та інших».
3 до 1
«Кажуть, що на одну погану емоцію потрібно намагатися мати три позитивних переживання. Але це не точна пропорція. Що тут насправді важливо – доброго у вашому життя повинно бути більше, ніж негативу. І цього потрібно прагнути. І тоді конфлікти відійдуть на бекграунд вашого життя – загалом туди, де вони і повинні знаходитися».
Батьки та підлітки
«Найбільш суперечливий вік – підлітковий, оскільки тут, крім внутрішніх змін в емоційній сфері підлітка, особливим випробуванням стає вибудова відносин з батьками і організація контролю за всім, що відбувається в житті дитини. У підлітковому віці особливу роль відіграє спілкування з однолітками і кумирами, через які підліток пізнає світ соціальних відносин, формує власні цінності. Завдання батьків– стати для нього другом, наскільки це можливо, і надати підтримку, якщо вона йому потрібна».