Слідами генія по місту нашому

2 жовтня – день народження Івана Багряного, нашого геніального земляка, вірного сина українського народу і борця за незалежність України. СЛІДАМИ ГЕНІЯ ПО МІСТУ НАШОМУ.Так ми назвали літературний маршрут, який здійснили студенти 21,22,28 груп під керівництвом викладача української літератури Криворучко А.Д. Екскурсія почалася з вулиці Грабовського, 61, біля будинку, в якому народився і жив Іван Багряний. Нині тут живуть нові господарі.

Покровський собор – одне із 7 чудес Сумщини. Тут хрестили новонародженого майбутнього письменника. Про що в церковній книзі свідчить запис № 104. Малий Іван щодня ходив повз собор та намагався розгадати значення фресок на ньому. Та, і взагалі, в кожному романі письменника згадується наше архітектурне диво, спроектоване великим Растреллі.

Далі наш маршрут – по вулиці Незалежності. Напрямок підказували книги нашого Генія. «Сад Гетсиманський», «Тигролови», «Людина біжить над прірвою», «Огненне коло», «Маруся Богуславка».У всіх романах Багряного згадується Охтирка, а герої та персонажі його творів – це прообрази багатьох охтирчан та людей, з якими звела його доля. Всі твори Багряного автобіографічні, події, пережиті ним особисто.

Народний дім. Тож наша екскурсія проходила з демонстрацією книжок Івана Багряного. Зупинка біля, колишнього Народного дому. У романі «Маруся Богуславка» розповідається, що тут був не просто Нардом. Тут був ТЕАТР. І Багряний там був декоратором, малювання в роки окупації. Тоді в театрі і «Лісову пісню» ставили, і «Мину Мазайла», і «Марусю Богуславку»… Про це і йдеться в однойменному романі. І ще багато про що – про місто Наше, про артистів і господарів різних часів. Можливо, колись станеться диво і на сцені Народного дому поставлять «Марусю Богуславку»?!! Кажуть, що мрії збуваються..

Я нещодавно перечитала «Людину, що біжить над прірвою». Роман чітко показує, що може знову статися. Через Багряного намагаюся зрозуміти, що буде з нами. Кожен охтирчанин повинен прочитати цю книгу. Наразі я розумію, яка велична ПОСТАТЬ Багряного у краєзнавчому масштабі. Ті, хто боровся за незалежність України, були найбільшими ворогами СРСР.
Друкарня – за краєзнавчим музеєм. Там відбувся перший САМвидав від Івана Багряного. 1925 рік. «Чорні силуети. 5 новел. Іван Полярний». 1929 рік. Знову САМвидав, славнозвісна «AVE MARIA!», історія якої зародилася ще на Монастирській горі, в дитмістечку. На жаль, на фасаді друкарні ніякої таблички, ні слова, ні півслова, що тут вперше з’явився САМвидав, що тут працював Багряний.
Ох, і тюрма ж на місці, колишня. Ми знаємо цю споруду, як швейну фабрику. А зараз вона знову облуплена, із-за грат видно червону цеглу, і тюремні вікна. Люди добрі, уявляєте сьогодні в центрі міста Нашого тюрму?..
А ми маршируємо далі, до річки. Прочитали уривок про річку Чорну із «Марусі Богуславки». Ніби геть нічого не змінилося. Ніби сьогодні написано…
Успенська площа. Стіна Пам’яті наших загиблих Героїв . Кладемо квіти. І наші прапори, жовто-блакитний і червоно-чорний, ніби захищають нас і нагадують, що боротьба ще продовжується. Йдемо стежкою до пам’ятника Івану Багряному. Прикрашаємо його калиновими кетягами і багряними квітами. На пам’ятнику викарбувані слова «Сміливі завжди мають щастя». Це з «Тигроловів».
«Дім з колонами» – через дорогу, колишня вище початкова школа, в якій навчався Іван Лозов’ягін, непокірний бунтівний «мазепинець». Ось так і завершилася наша подорож містом Охтирка та місцями, що розповідають

Криворучко А.Д.