Живемо в епоху Ліни Костенко

Голос епохи, легенда української літератури, представниця покоління “шістдесятників” Ліна Костенко відзначає 95-річчя, рядки з її віршів стали цитатами, а її громадянська позиція – прикладом для багатьох поколінь. Вона народилася у 1930-му у Ржищеві на Київщині. Ліна Костенко створила понад 15 неповторних поетичних збірок. За своє життя письменниця видала лише один прозовий роман “Записки українського самашедшого”, який розповідає про “нове” життя незалежної України. У видатної українки завжди була активна громадянська позиція. У 1965 році вона підписувала лист-протест проти арештів української інтелігенції. У 1966 році під час львівського судилища над братами Горинями кинула їм квіти. А дещо пізніше написала лист на захист В’ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в “Літературній Україні”. За свою принциповість письменниця змушена була дорого заплатити: майже десять років писала “в шухляду”. У 1987 році за роман у віршах “Маруся Чурай” письменниця отримала Шевченківську премію.
Коли на Київ летіли бомби, Ліна Костенко писала. Зізналась, що у перший місяць важко писалося, але потім опанувала себе, і нових рядків почало з’являтись все більше. Ліна Костенко говорила, що жодного разу не ходила до укриття. Це наче вияв безстрашності, протест проти нікчемності цієї війни. Поетеса навіть не боялась загибелі: «Воно гуде — я думаю, ну добре, уб’є то уб’є.». Під час години спілкування студенти розповідали цікаві історії із життя поетеси, цитували рядки із поєзій про сучасну війну.
Викладач Криворучко А.Д.