9 та 10 березня – це дні, коли ми з особливою увагою говоримо про Батька української нації – Тараса Шевченка. Цього року дати особливі: 207 років з дня народження, 160 років з дня смерті.Залучаючи студентів до відзначення цих роковин, я зрозуміла, що найкраще використати методику сторітелінгу, тобтотехнологію створення історії та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача.Студенти 11 та 12 груп спробували з моєю допомогою відтворити цікаві історії із життя Великого Кобзаря. Пропоную деякі з них.
Дитинство героя
Тарас зі славетного роду. Якщо вірити сімейним легендам, його пращуром був загадковий козак Андрій, який на початкуXVIII століття прийшов з Запорізької Січі. Тарас з самого дитинства відчував у собі велику силу та неабиякий хист до малювання. А також він успішно навчався грамоті, читав твори Григорія Сковороди і знову малював… Взагалі він був дуже здібною та самостійною дитиною. Одного разу Тарас відправився на пошуки «залізних стовпів, що підпирають небо», та благополучно заблукав. На щастя, його знайшли та відвели додому чумаки. Майбутній поет рано залишився сиротою, мусив піклуватися про себе самотужки. Згодом він став служити в пана Павла Енгельгардта. Той швидкоз розумів, що перед ним не звичайний кріпак, а талановитий художник. А тогочасні пани любили, коли їх оточували талановиті люди.
Кошель Максим, 11 група
Становлення майбутнього поета і художника
Переїхавши до Петербурга, Енгельгардт направив Тараса на 4 роки навчатися до живописця Василя Ширяєва. За цей час участь у розпису Великого театру та намалювати багато картин. Але більш за все йому подобалося тікати до Літнього саду та замальовувати статуї. Саме тоді майбутній Кобзар почав писати вірші. І саме завдяки пристрасті до нічногомалюваннявідбулася його зустріч з Карлом Брюловим, вирішив, що має врятувати хлопця. Брюлов намалював портрет Жуковського, який потім було розіграно в лотереї – так дістали гроші на визволення Шевченка. Після цього щасливий Тарас відправився навчатися до Петербурзької академії мистецтв. Але разом з тим він відшліфовував свій власний світловий меч: слово.
Денис Пічугін, 12 група
Перші удари по Імперії
З кріпацтва поета звільнили у 1938 році, а вже у 1840 світ побачила перша збірка віршів «Кобзар». І це був перший удар по Імперії. Наступні атаки у вигляді видання поем «Гайдамаки» та «Гамалія» були не менш гострими..1843 року Шевченко вирушив у велику подорож Україною, проте тоді ще ніщо не віщувало біди. Враження від подорожі Україною у Шевченка були жахливі: він на власні очі побачив, у яких злиднях живе його народ. Саме після цієї поїздки він напише вірш «Розрита могила» та гострусатиричну поему «Сон». Ці твори стали надзвичайно популярними, але не сподобалися владі.У 1845 році поет знову виїхав до України, знову мандрував, спостерігав та багато писав. «Єретик»,«Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Заповіт» – ці твори він написав саме у той час. Звісно, друкувати їх не можна було, вони розповсюджувалися у рукописах.
Готвянський Валентин,11 група
Секрет успіху Великого Кобзаря
Всі молоді автори, навіть ті, хто має вроджений талант — мали напочатку свого шляху приклад для наслідування, творчого наставника, тощо. У випадку з Шевченком — це був ЄвгенГребінка, з котрим він обговорював теми творів, який збільшував його коло читачів та підтримував у всіх починаннях. Подейкують, що саме Гребінка першим редагував твори Шевченка, тих вісім, що увійшли у перше видання “Кобзаря”, мовляв, саме тому вони такі довершені. А ще, саме він наполіг на необхідності виділити гроші на друкзбірки, котра принесла автору світовий успіх.
Панченко Вадим, 11 група
Перепоховання Тараса Шевченка
За заповітом, Шевченка перепоховали у 1861 році — на Чернечій горі поблизу Канева. З тих пір гору стали називати Тарасовою. Організаційні моменти взяв на себе Григорій Честаховський. Церемонія відбулась пишна, українці з почестями похоронили Тараса Шевченка. На процесію перепоховання з’їхались люди з усієї України, та продовжували приїздити опісля.
Прізвище Батька Нації
Насправді, у всесвітньовідомого Шевченка могло бути зовсім інше прізвище! Адже прадід автора, запорізький козак Товстик, після одруження відмовився від свого прізвища і сім’я перейняла прізвище дружини — Шевченко. Зробив він це для того, аби сховатись від переслідувань російської влади. Тарас також взяв прізвище матері. Але на цьому їх рід закінчився, адже, як відомо, автор не мав власних дітей та помер на самоті. Проте, у поета все ж було справжнє кохання — наша батьківщина. І навіть була дитина, яку він плекав усе своє життя — поетична творчість. І ніхто не в праві сказати, що його спадок зник без сліду, адже його носіями є не одна сім’я, а вся українська нація. Залишається сподіватись, що видатний автор пишався б такою родиною.
Самойленко,12 група
Ось такі історії студенти відтворили із життя Тараса Шевченка, використавши метод сторітелінгу. Хоча сторітелінг є відносно новою формою навчання, але на мою думку така робота подобається і мені, і студентам. Цікаві та правильно побудовані історії – сильний інструмент оптимізації навчання,спробуйте!
Підготувала: Криворучко А.Д., викладач української літератури
